20 ігор, які варто пройти хоча б раз у житті

Є ігри хороші.

Є дуже хороші.

Є ті, які проходиш, видаляєш і через тиждень уже ледве пам’ятаєш, як звали головного героя.

А є інші.

Ті, після яких ще кілька днів прокручуєш у голові окремі сцени.

Згадуєш музику.

Повертаєшся до фіналу на YouTube.

Сперечаєшся з друзями, чи правильно герой зробив у конкретний момент.

Саме такі ігри й потрапили до цього списку.

Одразу домовимося: це не рейтинг від 20-го до першого місця.

Порівнювати Portal 2 із Red Dead Redemption 2 або Silent Hill із Minecraft приблизно так само логічно, як визначати, що смачніше — борщ чи торт.

У кожної з цих ігор своя причина бути тут.

Але кожну з них я б принаймні спробував пройти хоча б один раз.

1. Red Dead Redemption 2

Red Dead Redemption 2 досі залишається одним із найпереконливіших відкритих світів в іграх.

Почнемо одразу з важкої артилерії.

Red Dead Redemption 2 — це той рідкісний випадок, коли відкритий світ існує не тільки для того, щоб розкидати по карті 700 знаків питання.

Світ тут живе.

Люди працюють.

Тварини полюють.

Погода змінюється.

Випадкові події можуть статися далеко від будь-якого квесту.

А головне — за всім цим стоїть історія Артура Моргана.

На старті він може здатися просто ще одним суворим ковбоєм.

А потім Rockstar починає повільно розбирати персонажа на частини.

Його погляди.

Лояльність.

Страх.

Почуття провини.

Сумніви.

І ближче до фіналу ти вже дивишся не на персонажа відеогри.

Ти дивишся на людину, яка розуміє, що часу залишилося не так багато.

Чому варто пройти: одна з найсильніших історій у великих AAA-іграх і, можливо, один із найбільш переконливих відкритих світів.

2. The Last of Us

The Last of Us — постапокаліптична подорож Джоела та Еллі, яка стала однією з найвідоміших історій у відеоіграх.

The Last of Us часто називають грою про зомбі.

І це майже образа.

Так, заражені тут є.

Є постапокаліпсис.

Є зброя, стелс і виживання.

Але справжня гра — про Джоела та Еллі.

Про те, як двоє абсолютно чужих людей поступово стають одне для одного чимось значно більшим.

І саме тому фінал працює настільки сильно.

Він не дає легкої відповіді.

Не показує великий напис:

«Ось правильне моральне рішення».

Навпаки.

Гра залишає тебе з питанням.

І люди сперечаються про відповідь уже багато років.

Чому варто пройти: заради персонажів, фіналу та прикладу того, як відеогра може розповідати драматичну історію без відчуття інтерактивного фільму на десять годин.

3. God of War (2018)

God of War — історія Кратоса й Атрея, у якій видовищні бої поєднуються з дуже особистою подорожжю батька та сина.

Коли Sony вирішила повернути Кратоса, ідея могла закінчитися дуже погано.

Персонаж, який роками вирішував сімейні проблеми приблизно одним способом — максимально агресивно, — раптом отримав сина.

Але саме це й спрацювало.

God of War 2018 перетворює Кратоса з машини для знищення богів на людину, яка намагається не передати власні помилки наступному поколінню.

І при цьому гра не забуває бути God of War.

Сокира відчувається чудово.

Бої важкі.

Боси ефектні.

А момент, коли гра повертає одну дуже знайому річ із минулого Кратоса…

Краще побачити самому.

Чому варто пройти: чудове перезавантаження персонажа та один із найкращих прикладів дорослішання старої ігрової серії.

4. The Witcher 3: Wild Hunt

The Witcher 3: Wild Hunt — велика подорож Геральта світом, де навіть звичайний побічний квест може перетворитися на окрему сильну історію.

Є RPG, де вибір означає:

«Добрий варіант» і «Злий варіант».

The Witcher 3 часто пропонує третій:

«Обидва варіанти погані. Вибирай».

Саме це робить світ Геральта настільки цікавим.

Навіть звичайний контракт на чудовисько може закінчитися історією, де монстр виявиться далеко не найбільшою проблемою.

Побічні квести тут іноді написані краще, ніж основні сюжети інших ігор.

А доповнення Hearts of Stone та Blood and Wine тільки піднімають планку.

Чому варто пройти: заради квестів, світу, персонажів і одного з найкращих прикладів того, як треба робити сюжетну RPG.

5. Cyberpunk 2077 + Phantom Liberty

Cyberpunk 2077 + Phantom Liberty — похмурий світ Night City, де технології, великі амбіції та особисті рішення майже завжди мають свою ціну.

Cyberpunk 2077 має дуже дивну історію.

На релізі про неї говорили переважно через технічний стан.

Через кілька років розмова вже зовсім інша.

Night City став одним із найвиразніших міст у сучасних іграх.

А історії Ві, Джонні Сільверхенда та персонажів Phantom Liberty чудово працюють саме тому, що цей світ майже нікому не обіцяє щасливого фіналу.

Тут можна виграти перестрілку.

Виграти контракт.

Заробити гроші.

Але виграти у самого Night City значно складніше.

Чому варто пройти: за атмосферу мегаполіса, сильних персонажів і одну з найкращих історій про те, скільки насправді коштує другий шанс.

6. Mass Effect Legendary Edition

Mass Effect Legendary Edition — масштабна космічна сага, де рішення Шепарда впливають на долі персонажів і події всієї трилогії.

Mass Effect — це не одна гра.

Це подорож через три великі частини.

Ти створюєш Шепарда.

Збираєш команду.

Приймаєш рішення.

Втрачаєш людей.

Рятуєш людей.

А потім через десятки годин бачиш наслідки рішення, яке прийняв ще в першій частині.

Саме ця безперервність робить трилогію особливою.

Наприкінці члени Normandy вже сприймаються не як NPC із меню екіпажу.

Це стара команда.

Чому варто пройти: одна з найкращих науково-фантастичних RPG-саг та унікальне відчуття довгої подорожі з одними персонажами.

7. BioShock

BioShock — подорож у занепале підводне місто Rapture, де атмосфера, ідеологія та сюжетний поворот досі працюють безвідмовно.

Підводне місто Rapture досі залишається одним із найсильніших сетингів в історії ігор.

Спочатку воно здається просто красивою антиутопією.

Потім починаєш читати записи.

Слухати людей.

Розуміти, якою ідеєю будувалося це місце.

І що саме пішло не так.

А потім BioShock робить одну річ, після якої абсолютно звичайна фраза отримує зовсім інше значення.

Хто проходив — уже зрозумів.

Чому варто пройти: атмосфера, дизайн Rapture і один із найвідоміших сюжетних поворотів у відеоіграх.

8. Half-Life 2

Half-Life 2 — культова подорож Гордона Фрімена через City 17, яка свого часу змінила уявлення про фізику, постановку та сюжет у шутерах.

Сьогодні деякі речі Half-Life 2 можуть здаватися звичайними.

Саме тому легко забути, наскільки незвичайними вони були свого часу.

Фізика.

Лицьова анімація.

Відсутність класичних катсцен.

Постійний контроль над Гордоном.

Gravity Gun.

Рівень Ravenholm.

Half-Life 2 показала індустрії, що сюжет можна подавати прямо під час гри, не забираючи керування кожні десять хвилин.

Чому варто пройти: щоб побачити одну з ігор, після яких шутери почали виглядати інакше.

9. Portal 2

Portal 2 — одна з найрозумніших і найсмішніших головоломок в історії, де портали, фізика та діалоги працюють майже ідеально.

Portal починається з простого:

є портали;

є куб;

є кнопка;

треба вибратися з кімнати.

Portal 2 бере цю ідею і перетворює її на одну з найкраще написаних комедійних ігор.

GLaDOS.

Wheatley.

Cave Johnson.

Діалоги тут настільки хороші, що їх хочеться слухати навіть тоді, коли вже знаєш відповідь на головоломку.

А самі пазли постійно змушують дивитися на простір по-іншому.

Чому варто пройти: геніальні головоломки, чудовий гумор і практично ідеальний темп.

10. Resident Evil 4

Resident Evil 4 — культовий survival horror, який змінив підхід до екшену від третьої особи й досі задає темп багатьом сучасним іграм.

Можна взяти оригінал.

Можна ремейк.

В ідеалі — обидва.

Resident Evil 4 настільки сильно вплинула на ігрову індустрію, що її камеру через плече потім почали використовувати буквально всюди.

Але найголовніше — гра досі неймовірно добре тримає темп.

Бій.

Дослідження.

Торгівля.

Апгрейди.

Бос.

Перепочинок.

І знову вперед.

Ремейк зробив усе сучаснішим, але не втратив фундамент оригіналу.

Чому варто пройти: одна з найвпливовіших action-horror ігор в історії.

11. Elden Ring

Elden Ring — величезний світ, де кожна печера, руїна чи випадковий поворот дороги може привести до нового відкриття або дуже болючого боса.

Elden Ring не веде гравця за руку.

Вона відкриває величезний світ і приблизно каже:

«Ну, йди».

І ти йдеш.

Бачиш замок.

Відволікаєшся на печеру.

У печері знаходиш ліфт.

Ліфт відвозить тебе в абсолютно інший підземний світ.

І через дві години вже не пам'ятаєш, куди збирався спочатку.

Саме це відчуття відкриття робить Elden Ring особливою.

Світ не виглядає списком активностей.

Він виглядає загадкою.

Чому варто пройти: свобода дослідження, неймовірний дизайн світу і боси, перемогу над якими реально пам'ятаєш.

12. Dark Souls

Dark Souls — похмура подорож крізь жорстокий світ, де кожна перемога над босом відчувається не подарунком, а реально заслуженим результатом.

Якщо Elden Ring зробила формулу FromSoftware масовою, то Dark Souls перетворила її на культ.

Гра практично ніколи нічого нормально не пояснює.

Світ ворожий.

Персонажі говорять загадками.

Боси карають.

Але в якийсь момент ти розумієш її логіку.

І те, що спочатку здавалося несправедливим, стає системою, яку можна вивчити.

Чому варто пройти: не через знаменитий рівень складності, а через унікальне відчуття поступового освоєння світу.

13. Uncharted 4: A Thief's End

Uncharted 4: A Thief's End — видовищна фінальна пригода Натана Дрейка, де голлівудський екшен поєднується з дуже особистою історією про сім’ю, ризик і минуле.

Uncharted 4 — це великий пригодницький блокбастер, який абсолютно не соромиться бути блокбастером.

Погоні.

Перестрілки.

Руїни.

Скарби.

Падіння з висоти, після яких звичайна людина вже давно складалася б із кількох окремих деталей.

Але четверта частина працює не лише видовищністю.

Це ще й завершення історії Натана Дрейка.

І дуже хороше завершення.

Чому варто пройти: один із найкращих інтерактивних пригодницьких блокбастерів.

14. Heavy Rain

Heavy Rain — похмурий інтерактивний трилер, де помилки не завжди закінчуються Game Over, а рішення гравця реально змінюють перебіг історії.

Heavy Rain сьогодні місцями відчувається дивно.

Анімації.

Деякі діалоги.

Знаменитий:

ШОООН!

Але її вплив заперечувати важко.

Гра побудована навколо того, що історія повинна продовжуватися навіть після ваших помилок.

Персонаж може провалити сцену.

Хтось може загинути.

І гра не обов'язково покаже Game Over.

Вона просто піде далі.

Чому варто пройти: щоб побачити один із найвідоміших експериментів із інтерактивним кіно та сюжетними наслідками.

15. Silent Hill 2

Silent Hill 2 — психологічний хорор про провину, втрату та самообман, де туман, музика й образи працюють сильніше за більшість скримерів.

Silent Hill 2 — це хорор, який не дуже цікавиться тим, скільки разів ви підстрибнете від скримера.

Йому цікавіше залізти в голову.

Туман.

Музика Акіри Ямаоки.

Порожні вулиці.

Монстри, дизайн яких має сенс у контексті головного героя.

І історія, яка поступово стає дедалі неприємнішою.

Це гра про провину, втрату та самообман.

І саме тому вона залишилася актуальною через десятиліття.

Чому варто пройти: один із найкращих психологічних хорорів.

16. Metal Gear Solid 3: Snake Eater

Metal Gear Solid 3: Snake Eater — шпигунська історія про зраду, відданість і ціну виконаного наказу, яка подарувала серії один із найсильніших фіналів.

Metal Gear — це серія, де п'ятихвилинний діалог може раптом перетворитися на двадцятихвилинну лекцію про ядерне стримування.

І це прекрасно.

Snake Eater при цьому залишається однією з найбільш зрозумілих точок входу.

Холодна війна.

Шпигунство.

Виживання.

Зрада.

The Boss.

Фінал гри — одна з тих сцен, після яких багато подій серії починають виглядати зовсім інакше.

Чому варто пройти: сильна шпигунська історія та один із найкращих фіналів у серії.

17. The Elder Scrolls V: Skyrim

The Elder Scrolls V: Skyrim — легендарна RPG про свободу дослідження, де один випадковий похід у печеру легко перетворюється на пригоду на десятки годин.

Так.

Skyrim знову.

Гра, яку Bethesda, здається, встигла випустити приблизно на всьому, де є екран.

Але причина проста.

У 2011 році Skyrim дав неймовірне відчуття:

бачиш гору — можеш туди піти.

І навіть сьогодні легко запустити її «на годинку», а через сорок годин зрозуміти, що основний сюжет ти так і не продовжив.

Пішов у печеру.

Потім вступив у гільдію.

Потім став вампіром.

Буває.

Чому варто пройти: заради свободи, дослідження та одного з найвпливовіших відкритих RPG-світів.

18. Shadow of the Colossus

Shadow of the Colossus — мінімалістична й дуже атмосферна пригода, де кожен колос одночасно є босом, головоломкою та окремою історією.

У Shadow of the Colossus практично немає звичайних ворогів.

Немає міста з двадцятьма торговцями.

Немає дерева навичок на 150 пунктів.

Є герой.

Кінь.

Величезний порожній світ.

І колоси.

Кожен бій тут одночасно є головоломкою, платформером і бос-файтом.

А найцікавіше починається тоді, коли ти перестаєш сприймати цих істот просто як «ворогів».

Чому варто пройти: унікальна атмосфера та доказ того, що гра не повинна бути забита контентом, щоб залишитися в пам'яті.

19. Disco Elysium

Disco Elysium — незвична детективна RPG, де головні битви відбуваються не зі зброєю в руках, а в діалогах, рішеннях і власній голові героя.

Тут можна створити детектива, який геніально розкриває злочини.

А можна напитися, посваритися із власною психікою та програти суперечку стільцю.

Disco Elysium майже повністю побудована на тексті та діалогах.

Але цей текст настільки хороший, що внутрішні характеристики героя фактично стають окремими персонажами.

Логіка говорить одне.

Емпатія — інше.

Параноя взагалі вже придумала міжнародну змову.

Чому варто пройти: одна з найсміливіших RPG, де головною зброєю є не меч, а слова та власна голова.

20. Minecraft

Minecraft — гра про абсолютну свободу, де прості кубики перетворюються на величезні світи, складні механізми й пригоди, які кожен створює сам.

Так, Minecraft тут теж має бути.

Не через сюжет.

Його фактично немає.

Не через графіку.

Очевидно.

А через свободу.

Minecraft дала мільйонам людей чисте цифрове полотно.

Хтось будує будинок із землі.

Хтось відтворює міста.

Хтось створює механізми.

А хтось через десять років після релізу все ще вперше чує шипіння кріпера за спиною й розуміє, що зараз буде дуже поганий день.

Minecraft стала не просто грою.

Вона стала окремим культурним явищем.

Чому варто зіграти: щоб зрозуміти, чому проста гра про кубики перетворилася на одну з найважливіших ігор в історії.

А де GTA, Zelda, Fallout і ще пів сотні великих ігор?

Ось у чому проблема таких списків.

20 місць — це катастрофічно мало.

Тут спокійно могли бути:

GTA: San Andreas;

GTA V;

Fallout: New Vegas;

The Legend of Zelda: Breath of the Wild;

Baldur's Gate 3;

NieR: Automata;

Alan Wake 2;

Halo;

DOOM;

Max Payne;

Death Stranding;

Persona 5;

Batman: Arkham City;

Sekiro;

Dead Space;

Resident Evil 2;

і ще десятки ігор.

Тому цей список точно не варто сприймати як:

«Ось двадцять об'єктивно найкращих ігор людства. Дискусію закрито».

Ні.

Це швидше 20 дуже різних прикладів того, на що здатні відеоігри.

Якщо часу мало — з яких п'яти почати?

Якщо із цього списку не проходили майже нічого і хочеться отримати максимально різний досвід, я б почав так:

Red Dead Redemption 2 — велика драматична пригода.

The Last of Us — компактна сильна історія.

Portal 2 — головоломки та гумор.

Resident Evil 4 — екшен і хорор.

Elden Ring — дослідження та складні бої.

Після цих п'яти вже буде зрозуміло, в який бік хочеться рухатися далі.

Вердикт DEADKOP

Хороша гра може розважити на вечір.

Велика гра іноді залишається з тобою на роки.

І найцікавіше, що далеко не всі ігри з цього списку обов'язково вам сподобаються.

Dark Souls може бісити.

Disco Elysium може здатися надто повільною.

Minecraft — занадто простою.

Heavy Rain — дивною.

А Skyrim у якийсь момент може в сотий раз показати свій знаменитий баг.

Але навіть тоді стає зрозуміло, чому саме про ці ігри продовжують говорити.

Іноді цього вже достатньо, щоб пройти гру хоча б один раз.